Фантастично

Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг?
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.

Як це буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

Ну скажи - чого так мало віку
Аби сенс життя нам відшукать?
Я би міг завдати тобі втіху
Але краще нам цього не знать
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Будуть Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.

Як це буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ж ми з тобою…
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я…

Як це буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.