Час

Раз, на столі у хаті вогонь згас
Бабця молить Бога за всіх нас
Господи помилуй, вкрий ангелику дитину, краще Боже я загину.

В час
Ти своєю кров’ю всіх нас спас
Плаче у кутку іконостас
Пробач грішних сину, люди злі, а є невинні, котрі гинуть безупину

А ми втікали мижи люди
І не знали, що з нас буде
Будували собі сходи догори
Та люд недобрий нині всюди
Вщент розбив надії, блудить
Та це ж доти, доки СВІЧКА та горить

Куди веде скажіть нам люди
Це життя? Що далі буде?
Розкидало нас мов в небі тих птахів
Та ми візьмем всі сили в руки
І зберем своїх онуків
Перевернем світ із ніг до голови