Наш листопад

Попадає листя
Попадає в серце
І може колись ми розгребемо все це
Вʼяне, вʼяне, ніби в душі тумани, але…

Залишся, залишся,
Поки падає наш листопад
Наш листопад
Не журися, дивися
Як ніжно падає наш листопад
Наш листопад

Зрозумій, розум мій
Не слухає душі
І ми, і ми, такі ще молоді
Рано, рано, рано
Лишатися нам отак в самоті

І скільки б не падало
Скільки б не рвалося
Нам лише так здавалося
Бо літо кожен рік
Вертається в наш вік