Музикою зцілені,
Добротою зроблені,
Вірою наділені,
Нерви оголені.
Волею напитися
Ніхто не завадить нам!
Битись чи молитися -
Кожен обирає сам!
За високими горами,
За струмками прозорими,
За полями та зорями,
Там, де воля, там завжди ми!
Тут правда живе
Серед плачу і болю...
Тут сонце встає,
Знов нас кличе до бою!
Ваю, ваю, ваю, ваю,
Віддаю щиро, не тримаю!
За високими горами,
За струмками прозорими,
За полями та зорями,
Там, де воля, там завжди ми!
Земля, яка прийняла нас при народженні є для нас святим оберегом. Козаки в мандри та далекі походи завжди брали з собою горстку землі, чи-то в чобіття або просто в хустинку під кушак. У важкі часи чубаті вміли переносити чуття на прекрасне, яке завжди спостерігали в рідних краях. Музикою і піснями лікували, та самі зцілювались.
