А я думала забула нарешті
Але знову думки — де ж ти?
Дивлюсь на фото як в Будапешті ми
Віддаємо кохання без решти
На фото в Римі щасливі
Потім до Мілану на автомобілі
Всю дорогу співали Кузьму
Я так ті часи люблю

Нехай хтось з нас набере ці кляті цифри і скаже що
Я не можу без тебе жити, що я не можу без тебе жити
Нехай вся гордість згорить як той час
Що ніби випробовував нас, випробовував нас

Згадай як ми мріяли побачити північне сяйво
І ти казав що ми дійдем до мети, рахуй до п'яти
Згадай як ми на останні брали каву
І мріяли як в Барселоні замовимо страву під червоне сухе
Це про кохання було все

Нехай хтось з нас набере ці кляті цифри і скаже що
Я не можу без тебе жити, що я не можу без тебе жити
Нехай вся гордість згорить як той час
Що ніби випробовував нас, випробовував нас



«Нехай» — це не просто пісня, а гімн двох закоханих душ, що втратили одна одну в шумному вирі життя. Це подорож у минуле кохання. Це історія двох закоханих, які прагнуть повернутися до моментів щастя і радості, які вони разом пережили. Від Будапешту до Риму, від Мілану до Барселони, ви побачите їхні мандри і спільні миті, що роблять кохання особливим. Кожна фотографія з минулого життя залишає в них солодкий смуток, але вони не зупиняються – вони прагнуть відновити той зв'язок, який дарував їм силу і енергію, яка п'янкувала їх коханням.

Reviews
Rate this article.
Article isn't rated yet. Write a review.