Я їду тамбурі поміж плацкартами
І згадую табори з дітьми, вожатими
З старими гітарами біля багаття ми
Тоді насправді ми були безмежно багатими

Життя це книжка
Написана нами і від руки
Вибач, але так вже вийшло
Що у моїй є вирвані сторінки

Життя це відстань
Між твоїм і моїм запʼястям
Маленька і тихенька пристань
Де рибалки ловлять щастя

Я їду тамбурі поміж плацкартами
І згадую табори з дітьми, вожатими
З старими гітарами біля багаття ми
Тоді насправді ми були безмежно багатими

Сніжка прилетіла в шапку
Мама насварила татка
В школу йти далеко й сумно
Хтось в туалеті на стіні малює щось розумне

Ці спогади на полицях розкладені
Коли на серці зле, то знову я до них
Вертаюсь, і лягаю спати з ними
Вони допомагають знову мати сили

Я їду тамбурі поміж плацкартами
І згадую табори з дітьми, вожатими
З старими гітарами біля багаття ми
Тоді насправді ми були безмежно багатими



Пісні під гітару біля багаття, посиденьки з рідними та звичайні радощі минулого. Це все нагадує нам що є справжнім багатством. Щастя в простих речах. Саме ці спогади викликають спокій та тепло і додають сили продовжувати жити.

Вiдгуки
Оцініть статтю.
По цій статті ще немає відгуків Напишiть вiдгук.