Без тебе знову проходить весна,
Наші почуття - немов вітер,
Як тебе люблю знають небеса,
Те що я один знає квітень.

Ти бережно тримала моє серце,
Відверто говорила немає сенсу.
Я так хочу бути поруч,
Бо час дуже швидко несеться.

Швидко плине час,
Всі думки немов вітер,
Життя це не для нас,
І не про нас цей квітень.

І з чистого листа,
Починати як хотів я,
Між, нами як роумінг мобільний,
Ми чекаєм кінця божевілля.

Вже завтра - все стане умовно простіше,
Згадаю про тебе, спитаю: “навіщо?”
Життя ми сприймали, як забавку,
Мій літак у зворотньому напрямку.

А вчора - розлука і втома -
Не крапка, а - кома...
І кожного ранку в квартирі нікого,
І жодного слова про нас
У розмовах по телефону.

А я й не помітив
Як стали ми зовсім інакшими людьми,
Не нам судити квітень
Та спробуй уяви…

Швидко плине час,
Всі думки немов вітер,
Життя це не для нас,
І не про нас цей квітень.

І з чистого листа,
Починати як хотів я,
Між, нами як роумінг мобільний,
Ми чекаєм кінця божевілля.