Засвіт встали козаченьки
В похід опівночі
Заплакала дівчинонька
Свої ясні очі
Не плач, не плач , дівчинонько,
Не плач, не журися.
А за свого миленького
Богу помолися…

Наша доля, наша воля
Не вмре, не загине!
Стали в бій наші герої
По всій Україні!
Наша доля, наша воля
Не вмре, не загине!
З нами сила козацькая!
Слава Україні!

Гей-я гей! Сила козака, сила-сила козака!

Стоїть місяць над горою,
Та сонця немає,
Мати сина в доріженьку
Слізьми проводжає.
— Прощай, милий мій синочку,
Та не забувайся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся.
— Радий би я, матусенько,
Додому вернуться,
Але кінь мій вороненький
У полі спіткнувся.
Ой Бог знає, коли вернусь,
У яку годину.
Прийми ж мою дівчиноньку
Як рідну дитину.
Прийми ж її, матусенько,
Бо все в божій волі,
Бо хто знає, чи жив вернусь,
Чи ляжу у полі!