По-перше, я в тебе по вуха востаннє
По-друге, і першого мені достатньо
Ти – квітка, що у небо із землі проростає
Жоден не дотягнувся, а я зміг дістати

Поки на дворі віхола і град
Тебе я у душі сховав
Щоб не змогли потрапити в наш храм
Сумління та чужі слова
І хто хотів поцілить в спину нам
Не зміг, бо всі ножі зламав
Де віра є і де любов жива
Не витримає жоден сплав

По-перше, я в тебе по вуха востаннє
По-друге, і першого мені достатньо
Ти їхав до серця зламаними мостами
Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати

Я поцілую у відповідь на твої питання
Бо знаю лиш одне - я у тебе остання
А все інше зникне, наче бульбашки у ванні
Крім нас, бо ми у вимірі, що люди звуть коханням
Коли навіть на відстані вистоїм
Я вмию землю сльозами чистими
На тому місті виросте істина
І зв'яже обіймами міцно нас

По-перше, я в тебе по вуха востаннє
По-друге, і першого мені достатньо
Ти їхав до серця зламаними мостами
Жоден не дотягнувся, а ти зміг дістати